Історія греко-католицької церкви і парафії села Глибоке.
Вперше село Глибоке згадується в історичних документах 1417р.
Колишні назви села - Малий Холмець,Гутка.
Першим храмом села, згідно усного передання, була дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста. Коли дерев'яна церква перестала існувати точно не відомо.
У спорудженні Великолазівській греко-католицької церкви Вознесіння Господнього у 1823-1835 роках брали участь і греко-католицькі вірники села Глибоке, які й відвідували богослужіння у цьому храмі аж до спорудження власної церкви.
Греко-католицька церква Св. Архистратига Михаїла у с.Глибоке була збудована з каменю у 1856 році.
Згідно даних Мукачівської греко-католицької єпархії Глибоцька церква була філією Великих Лазів. Старожили згадують, що священик приїжджав із Великий Лаз кожну третю неділю і служив Утреню, Св. Літургію та Вечірню. Священик відправляв богослужіння у Глибоцькій церкві на третій день Різдвяних свят (Архидиякона Первомученика Стефана), третій день Великодня(Світлий Вівторок), проводив посвячення пасок біля церкви у Світлий празник Воскресіння Христового. На храмове свято Св. Архистратига Михаїла відбувалась Соборна служба Божа, а в інші неділі і свята служилася Утреня і Вечірня, або вірники йшли на богослужіння до Великих Лаз.
У 1893 році вежа і дах церкви був перекритий бляхою. Під час перекриття церкви сталась трагічна подія, Ужгородський бляхар Петро Деревей упав із церковної вежі і за декілька днів помер. Можливо саме його могила знаходиться біля церкви.
У 1922 році церкву добудовували. Іконостас було встановлено у 1928 році за священика о. Михайла Пензеля, про що свідчить напис на зворотньому боці ікони "Тайної Вечері". На цій іконі також є написано фундаторів образу "М.Голич з Ж" (жінкою).
За часів більшовицької окупації Великолазького пароха, о.Михайла Дзуровчика(1900-1975рр.). який служив відповідно і у Глибокому, було репресовано, за відмову перейти до Російської Православної церкви. Його було заарештовано 10 квітня 1950р. і засуджено на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах Кемерова, Омська і Караганди.
Велика частина вірників Глибоцької парафії, подібно як і священик, не сприйняли насильної ліквідації греко-католицької церкви і не перейшли до радянської РПУ, але залишились вірними своїй церкві. Вони були змушені піти у підпілля.
Церкву Св. Архистратига Михаїла, як і більшість храмів ліквідованої Мукачівської греко-католицької єпархії було передано радянською владою Мукачівсько-Ужгородській православній єпархії. Частина вірників після цього продовжували відвідувати церкву. Із православних священиків, які служили у Михайлівській церкві люди пам'ятають о. Адальберта Орога та о. Василя Терпая (з Середнього), та о. Івана Криванича( з Великих Лаз). Священики відправляли богослужіння у Глибокому приблизно один раз на місяць (що третю неділю) та на великі свята, а в інший час люди з дяками самі молилися Утреню, Обідницю та Вечірню.
Духовні потреби греко-католицьких вірників задовільняли підпільні священики о.Юрій Федака.
Декілька греко-католицьких родин перейшло до римо-католицького костелу, який також було закрито. Тоді римо-католики почали відвідувати костел у Середньому. у 1988 році римо-католицький костел було відновлено.
Значний ремонт Святомихайлівського храму було проведено в 1977 році. Зокрема було по новому розписано інтер'єр.
Довгий час куратором Глибоцької православної громади був Прокоп Юрій, а церківником (паламарем) Федьо Михайло, які старалися у важких часах войовничого атеїзму про збереження і належне утримання та функціонування храму. Пізніше ці особи підтримали ідею повернення церкви і парафії у греко-католицьку віру.
Серед підпільних греко-католицьких вірників надзвичайною активністю виділилася благочестива вдова Варвара Чинаді у будинку якої часто відбувалися підпільні богослужіння, що відправлялися священиком підпільної церкви.
У листопаді 1989 р. було легалізовано греко-католицьку церкву в СРСР. В місті Ужгороді почали проводитися легальні греко-католицькі богослужіння на "Цегольні" . Участь у них брили і греко-католицькі вірники з с. Глибокого. Вони почали проводити агітацію за відновлення греко-католицької парафії у своєму селі. Ідею повернення у лоно греко-католицької церкви підтримала більшість православних парафіян села, які на загальних зборах вирішили повернутися з храмом до складу Мукачівської греко-католицької єпархії. Таким чином у лютому 1990 р. Парафія с. Глибоке з церквою Архангела Михаїла, одною з перших в Закарпатській області та першою в Ужгородському районі повернулася до Вселенської Церкви.
За кілька днів після вищеописаних подій, вночі невідомими особами було розбито замки церковних дверей і пограбовано Святомихайлівський храм. Вандали викрали ікони з іконостасу та інші цінні речі. Парафіяни сприйняли цей вандальський акт як помсту представників російського православія, зокрема священика Івана Криванича з Великих Лаз, якого вони попросили не з'являтися у селі, коли він відмовився перейти до греко-католицької церкви разом з вірниками. Однак, точних доказів, що пограбування церкви здійснили представники православної церкви не має. Пізніше церкву ще два рази грабували і винуватці жодного пограбування не були знайдені. Під час останнього пограбування у 2008 році зникло старе Євангеліє і чаша.
Після відновлення греко-католицької парафії у с. Глибокому, першим священиком став о. Іван Лелекач (1924-1998рр), ісповідник віри, який відбував ув'язнення у таборах Североуральська, Колими та Комі АССР. 27 лютого 1990р. Владика Іван Семедій призначив о. Івана адміністратором Святомихайлівської парафії с. Глибоке. Після повернення Хрестовоздвиженського Кафедрального Собору в Ужгороді о. Іван Лелекач став його настоятелем, але продовжував паралельно служити і у с. Глибокому, аж до самої смерті, о. Іван Лелекач помер у листопаді 1998 р. У пам'яті глибоцьких вірників він залишився як ревний пастор і добрий духовний батько.
Після повернення церкви св. Архангела Михаїла до Вселенської Церкви значно пожвавилось духовне життя у селі і суттєво збільшилась кількість парафіян на недільних і святкових богослужіннях. Почали проводитися катехізації дітей та молоді, зокрема підготовка дітей до першої Сповіді і першого Причастя.
У1990-их роках споруджено захристію та нову огорожу біля церкви. Роботами керував Михайло Митровка ( був куратором з1989 по 2011 р.)
Після о. Івана Лелекача у Глибокому служив:
о. Олексій Мешко (1998-2005 р.),
о. Мартін Ваврак (2005-2006 р),
о. Олег Гірник (2006-2008 р),
о. Михайло Михайлець з 22 листопада 2008 р.
10 березня 2006 р. греко-католицька громада с. Глибоке відсвяткувала 150-ту річницю спорудження церкви Св. Архистратига Михаїла. На запрошення адміністратора парафії о. Мартина Ваврака, участь у святкових заходах узяв владика Мілан.
У 2008 р. було подароване для церкви Михайлом та Степаном Лазарем нове Євангеліє на українській мові, а Озимок Емма подарувала нову чашу.
У червні 2009 р. з нагоди 60-ти ліття насильної ліквідації і репресій Греко-католицької Церкви на Закарпатті, на стіні церкви с. Глибоке було встановлено пам'ятну дошку ісповіднику віри о. Івану Лелекачу. Посвячення пам'ятної дошки здійснив декан Ужгородського деканату о.Михайло Баник.
9 серпня 2010 р. було урочисто відзначено 20-ти ліття з дня повернення Глибоцької парафії та храму у лоно Греко-католицької Церкви. Було відслужено подячну Святу Літургію, яку очолив Єпископ Мілан.
Співслужили: о. Михайло Баник, о.Михайло Михайлець, о. Михайло Бич, архідиякон Микола Багіров.
Були присутні вірники з с. Великих Лаз, Руських Комарівців, Нижнього Солотвина, а також вірні Латинського обряду с. Глибоке зі своїм парохом о. Йозефом Мрквіца. Після Служби Божої було посвячено новий парафіяльний будинок (фару).
З червня 2011 р. при парафії діє Спільнота "Матері в молитві ", ініціатором створення якої виступила Єлизавета Лазар.
З серпня по грудень 2011 р. проводився зовнішній ремонт Святомихайлівської церкви, під час якого було повністю замінено бляшану покрівлю, пофарбовано купол, хрести і стіни. На фасаді під головним входом було встановлено ікону Архистратига Михаїла, покровителя храму.
9 січня 2012 р. відремонтовану зовні церкву було освячено о. Михайлом Баником.
Ввечері 9 січня у с. Сирипа було проведено виступи 2-гої групи Різдвяних вертепів деканату Ужгород-район, на якому вертеп парафії с. Глибоке зайняв перше місце.
Починаючи з 2009 р. почастішали паломницькі поїздки до різних святинь та відпустових місць. Вірники Глибоцької парафії організовують прощі до Зарваниці, Джублика, Мукачева, тощо.
17-18 серпня 2013 р. вірники Св. Михайлівської парафії взяли участь у Всеукраїнській прощі до Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві, під час якої відбулося освячення Собору.
Восени 2013 р. було проведено реставрацію престолу церкви Св. Архистратига Михаїла. Встановлено нові намісні ікони роботи художника Ю. Копанського і придбано новий тетрапод. На виготовлення і встановлення нових намісних ікон жертвувала Озимок Емма. Напередодні храмового празника Св. Архистратига Михаїла 20 листопада 2013 р. оновлений престол і новий тетрапод освятив владика Ніл (Лущак). Нові намісні ікони теж було освячені владиком Нілом в грудні 2013 р., після освячення ікон єпископ звершив Архієрейську Літургію у Святомихайлівській церкві с. Глибоке.
25 січня 2015 року було обрано куратора Павловського Ярослава і помічника куратора Павлишинця Олександра.
З червня по серпень в церкві Св. Архистратига Михаїла було проведено внутрішній ремонт. Стару штукатурку було знято до камня і поштукатурено заново, стелю обшито гіпсокартоном і поштукатурено. Побілено стелю і стіни. В ближайший час планується розмальовка. Також були зроблені нові дерев'яні сходи на коруш. Активну участь в ремонті брали куратори Павловський Ярослав і Павлишинець Олександр.
Цієї осені 2016 року було викладено плиткою сходи, а через недовгий час і двір бруківкою. Велика заслуга в організації і роботі нашого куратора Павловського Ярослава.
Восени 2017 року на подвір'ї біля церкви поклали дві нові лавиці.