СВЯТИЙ ВЕЛИКИЙ ПІСТ — ВСТАНОВЛЕННЯ Й ТРИВАННЯ

"Піст - це не новітнійвинахід, але скарб по батьках. Усе, щодавнє, гідне похвали. Пошануй же стародав­ність посту! Вінтакийдавній, як самелюдство"

(СвятийВасилій Великий. Про піст, 1).

Святий Великий піст, якийназиваютьтакожЧотиридесят­ницею, це одна з найдавніших і найбільшсвященнихустановхрис­тиянськоїрелігії. Історія Великого посту маєдовгу й багатутра­дицію. Вона сягаєапостольськихчасів. Передпасхальнийпістнази­вають Великим не тільки через йоготривалість, але й через йоговажливість і значення в житті Церкви і кожного християнина.

СвятіОтці Церкви мають до встановлення святого посту най­більшупошану й найкращі похвали. СвятийВасилій Великий (329-379) про давністьвстановлення посту каже: "Нехай буде менівільнозновузвернутися до історії і пригадати, щопістдужедавній і те, як усісвятідуже берегли його, наче яку спадщину по батьках, щоїїпереказувавбатькосинові. Так то цей скарб через безпе­рервнепереданнядійшов аж до нас" (Про піст, І). — Тожпоглянь­мо на розвій і час триванняцього духовного скарбу нашої Церкви.

ЯК ТВОРИВСЯ ПЕРЕДПАСХАЛЬНИЙ ПІСТ?

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминанняХристових мук і смерти. РоковиниХристової смерти були для них дужесумним днем. Тож,щобйогоналежновідсвяткувати, вони зберігалипіст у цей день. І так первіснахристиянська Пасха почала існувати у вигляді посту. Цебулахресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 — к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 — к. 340), перший зародокнинішнього 40-денного посту в той час обмежу­вався одним-двома днями посту, який не вважавсяпередпасхаль­ним, а таки самою Пасхою. Пасхального посту, за тимсвідченням, однідотримували один день, инші — два дні, инші — щедовше, а щеинші — 40 годин. (Історія Церкви, 5, 24).

У післяапостольських часах Церква II-III віківпочинаєзвертатиувагу не тільки на сумніроковиниХристової смерти, але й на радісніроковиниЙогоВоскресення. Так, отже, попри хресну Пасху помалу приходить і воскресна Пасха ізвідміною пасхального посту. Ще в апостольських часах одніперестаютьдотримуватися посту у сам день жидівської Пасхи, а инші — наступноїнеділі. За свід­ченнямісторика Сократа, (к. 379-440) ті, щосвяткували Пасху разом із жидами, тобто 14 дня Нісана, твердили, щоцеїм передано від святого апостола та євангелистаЙоана; а ті, якісвяткувалипразник Пасхи наступноїнеділіпісляжидівської Пасхи, доводили, щосвійзвичай одержали від святихапостолів Петра й Павла. "Але ніоднінідругі, — зауважуєісторик Сократ, — не можуть довести цеписемнимидоказами" (Історія Церкви, 5, 22).

Так виниклипасхальні спори міжтими, якісвяткували Пасху разом із жидами і тими, щосвяткувалиїїнаступноїнеділі. Тідовгі спори полагодивНікейський Собор 325 року.

У канонічнихпам'ятках III сторіччя говориться також про час, коли закінчувавсяпасхальнийпіст. За канонами Іполитаврочистезакінчення посту відбувалось у воскресну ніч на зорі, за Дидас­каліями — о 3-ій годиніночі, а за Апостольськими постановами — коли почали співатипівні.

ТРИВАЛІСТЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

У III століттіпередпасхальнийпіст у деяких Церквах триваєцілийтиждень. Це той час, якийсьогоднізвемоСтраснимтижнем.

При кінці III століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV вікумаємопершісвідчення про 40-денний передпасхальнийпіст. Перше свідченнядає нам Нікейський Собор, котрийкаже, щобпоміснісоборивідбувалися "один перед Чотиридесятницею (далівжива­тимемоскорочено 40-ця — Ю. К. ), щобпісляусунення всякого неладучистий дар приносивсяБогові, а другийпідосінній час" (Правило 5).

Хоч у IV столітті 40-ця стаєвжевідомимвведенням, усе-таки вона ще не є точно означена і не маєзагальноговизнання. Поде­куди все щеіснує 20-денний піст, щотриває в періодміждавнім коротким і 40-денним. Вінбувпередусім у практиці на Заході, куди 40-ця прийшладещопізніше, ніж на Схід.

Про різнутривалість посту перед Пасхою у різних краях істо­рик Сократ пише: "Посту перед Пасхою в різнихмісцевостяхдотримуютьсяпо-різному, а саме: в Римі перед Пасхою постять без перерви три тижні, крімсуботи й неділі. В Ілірії, по всійГреції й Олександріїзберігаютьпістшістьтижнів до Пасхи й називаютьйогоЧотиридесятниця. Иншізновупочинаютьсвійпіст за сімтижнів перед празником Пасхи" (Історія Церкви, 5, 22).

Важливимсвідченнямпоступового переходу від короткого пос­ту до 40-ці в Єгипті є пасхальніпослання святого Атанасія Вели­кого (к. 297-373). У першому з них (329 р. )вінще не згадує про 40-цю, тільки говорить про початок "святого посту", якийпов'я­заний з понеділкомСтрасноїСедмиці. Затев 11-му пасхальному посланні, писаному з Риму 340 року до ТмуїськогоєпископаСера­піона, який за час відсутности святого Атанасіямавнаглядати за єгипетськоюЦерквою, святийАтанасійдаєтакедоручення: "Пода­ти до відомабратам про 40-денний піст і при тому повчити про нього, щобтоді, коли ввесьсвітпостить, ми одні, щоживемо в Єгипті, не виставляли себе на сміх за непощення і за те, що в тіднівіддаємосярадості". А в 19-му посланні з 346 року святийАта­насій уже говорить про дотримання 40-ці як про необхіднуумову для гідногосвяткування Пасхи: "Хтонехтує 40-ею і хтоначе без уваги й нечистимсерцем входить у святая святих, той не празнуєпразника Пасхи".

Де був у звичаю 6-тижневий піст, там його починали в поне­ділок другого тижнянашоготеперішнього посту. За цією практи­кою наша перша седмиця 40-ці ще не входила до посту.

За давньоютрадицієюСхідної Церкви суботи й неділі не вважа­лисяпосними днями. Отже, щобмати число 40, то пістізшістьохпродовжено до семи тижнів. При кінці IV століттяпередпасхальнийпіст, званий 40-ця, є вже у практиці як Східної, так і Західної Церкви.

ЧИСЛО 40 — РЕАЛЬНЕ ЧИ СИМВОЛІЧНЕ?

Хоч говоримо про 40-денний піст, але у СхіднійЦерквівінтриваєтільки36 з половиною днів. Сімтижнів посту без субот і неділь — це35 днів. До цього числа треба щедодатиВеликусуботу і половину ночі перед празником Пасхи, щотакожува­жаєтьсяпосним, і тоді наша 40-ця матиме36 і пів дня, що стано­вить одну десятуцілого року.

ЛатинськаЦерквамає6-тижневий піст, бо вона й суботузачисляє до поснихднів, тобто у практиці й на Заході40-ця мала тільки36 днів. Та щобматиповних40 днів посту, латинськаЦерква в VII сторіччі додала щечотиридні на початку посту. Тому Західпочинаєтеперсвійпіст у т. зв. "Попільну середу", тобто в середу нашогопершоготижня посту.

Число 40, як числа 3, 7 і 9, з давніх-давен мало символічнезначення. Тому воноввійшло і до передпасхального посту радше в символічному, аніж буквальному значенні. У Старому Завітічитаємо про 40 днів потопу (Буг. 7, 4), про 40-літню мандрівкуІзраїляпус­тинею{Чис. 14, 33), про 40-денний пістМойсея, покивіндістав від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (1 Цар. 19, 8). У Новому ЗавітісвятеЄвангеліє гово­рить, що40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до святині, про 40-денний пістІсуса Христа в пустині (Мт. 4, 2), про 40-денне перебуванняЙого на земліпіслясвоговоскресення(Ді. 1, 2).

Свята Церква від самого початку освятила число сорок. У перших сторіччях в практицібули40-денні покути, а відтакпри­йшов40-денний пістперед Пасхою. У нашомуобряді40-го дня післянародженняприносятьдитину до церкви, щобїїуцерквити, а також40-го дня поминаємопомерлих.

МЕТА СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ

"Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю. Отже, чинімпіст, щобвернутися до нього"

(СвятийВасилій Великий. Про піст, І).

Хочнашічаси принесли багатозмінщодоцерковнихзаконів, традиції й дисципліни, і хочпісля Другого Ватиканського Собору прийшлозначнезлагідненнявсіхпостіввзагалівключно з Великим постом, все-таки й сьогодні час Чотиридесятницімаєсвоєвеликезначення для нашого духовного життя. Можесьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжитьобов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злиминахилами, обов'язокмолитви, практики чеснот та добрихділ. І якразця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

У попереднійстатті ми говорили про встановлення і час три­вання, а тепер про мету Великого посту. Щодо мети святої 40-ці, то можеморозрізнити три періоди:

1. Апостольськічаси

Для апостолів і перших християн день жидівської Пасхи бувсумнимспомином смерти Ісуса Христа, тому вони проводили його в молитві, смутку й пості. Лученняпоняття Пасхи з поняттям посту тривалодовго. Ще в письменників II сторіччяможназаува­житивживання слова "Пасха" у значенні "піст". Цебулоначе

відгомоном тих часів, коли святкування смерти й воскресенняІсуса Христа відбувалося в один день. Зв'язоксумноїподії смерти з радісноюподієювоскресення Христа Господа відобразився на на­ших богослуженняхВеликоїсуботи, де служба посна лучиться зі службою воскресною.

2. Пасхальнийпіст і катехуменат

III-IV століття — часинайбільшогорозквітукатехуменату. Катехумени, абооглашенні — ті, якіготувалися до святого таїнствахрещення. Приготуваннязвичайнотривало три роки й закінчу­валосяврочисто в 40-цю. Основніактицьогозакінченнябулитакі: наданняімени оглашенному на початку 40-ці, щоденнезаклинанняйого від злихдухівпротягомцілого посту, остаточнепоученняйого в правдах святоївіри, кінцевийіспит та самехрещення у Великусуботу. Деякі з тих актів входили в уклад щоденного богослу­ження.

Стати через святехрещенняхристиянином і членом Церкви — небуденнаподія в життіновохрещенців і Церкви. Тому цярадіснаподіязвичайнолучилася з великими празниками, як Пасха, Зелені свята, Богоявлення. У III сторіччі обряд хрещенняпов'язувалипередусім з празником Пасхи. Оглашенніготувалися до хрещення постом і молитвою. Підвпливомкатехуменатупередпасхальнийпістпродовжився до 40 днів. З часом й иншівірні почали дотриму­ватися посту разом з оглашенними. Про звичайвірнихпостити разом з катехуменами говорить святий мученик Юстин († 167). Вінкаже, що тих, якінавертаються до християнськоївіри, "вчать, щоб вони молитвою і постом просили в Бога прощенняминулихгріхів, і ми молимося і постимо разом з ними" (Апол. 1, 61).

3. Великий піст — подвиг душі й тіла

Запровадженнякатехуменату не тількипродовжило Великий піст до 40 днів, але такожпричинилося і до того, що з часом усівірніперейнялийого від оглашенних і він став для усієї Церкви передпасхальним. Потім, коли катехуменатвтративдещосвоєзначення, то 40-ця стаєсамостійною практикою. Тепер вона стає для всіхвірних часом особливоїмолитви, посту й покути та духов­ноїпідготовки до празника Пасхи. Ценаставлення Церкви найкра­щевтілене в наших поснихбогослуженнях, звичаях і практиках. Згадаємо деякі з них.

Посні богослуження

Вони різняться від зви­чайнихбогослуженьтим, щомаютьбільшемолитов, біль­шепсалмів і більшечитань, передусімзі Старого Завіту. Увесь Псалтирпід час пос­нихбогослуженьперечиту­ють два рази щотижня. Головне тут, що з усіхпос­нихвідправпробивається ве­ликий дух покути й жалю за гріхи. Посні стихири на ве­чірнічиутренісвоїмзмістомабооплакуютьгріхопадіннялюдини, абозакликають до покути й жалю, абопідно­сятькористь посту й добрихділ, абопоручаютьпануван­ня над змисламичи практику чеснот. "Постімося постом милим і приємнимГосподеві, — каже стихира на стиховнівечірніпершогопонеділка посту, — правдивийпістцевідчуження від злого, здержанняязика, відкинення ненавис­ти, відлучення похотей, обмови, неправди і ламання присяги, — усе те залишити — цесправжнійпіст". А на стиховніутреніпонеділкапершоїседмиці посту співаємо: "Настав піст, матичис­тоти, викривачгріхів, проповідникпокаяння, життяангельське і спасення людей: вірнізакличмо: "Боже, помилуй нас!".

Посні покути й поклони

У перших сторіччяххристиянства в Церквібула практика при­людної покути за різнігріхичипровини. Багато з тих каяників, ідучи за бажанням Церкви, відбували свою покуту в часі Великого посту. І так, як вірніперейнялипіст 40-ці від катехуменів, так такожусівірніпідвпливомпокутноїдисципліни з часом почали вважати себе за каяників і чинитирізного роду покути у Великому пості. Звідси і глибокопокутний дух наших великопоснихбогослужень.

З нашими поснимивідправамитіснопов'язаніпоклони. Вони буваютьаботільки до пояса, абодоземні і практикуються на всіхпоснихбогослуженнях від понеділка до п'ятниці.

На особливуувагузаслуговує молитва святого Єфрема Сирина († 373) з поклонами. Ця молитва повторюється на кожному бого­служенні. Їїможна б назватиофіційноювеликопосноюпокутною молитвою нашої Церкви. Вона є змістом і метою Великого посту. Наводимо їїповністю:

"Господи і Владикожиттямого, дух млявости, недбайливости, владолюбства й пустослів'явіджени від мене (поклін). Дух же доб­рочесности і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, не­достойному рабовіТвоєму (поклін). Так, Господи царю, дай менізрітимоїпрогрішення і не осуджувати брата мого, боТи благосло­вен єси на вікивіків. Амінь" (поклін).

Київський митрополит Георгій (1072-1073) у своємуБілеческімУставіприписує для всіхвірних по 300 великих поклонів денно в часі 40-ці (§ 7).

ЛітургіяПередосвяченихДарів

Питомапоснавідправа — цеЛітургіяПередосвяченихДарів. Ще в перших сторіччяхбувзвичай, щобпід час посту 40-ці не від­правлятисвятоїЛітургії, бо в тому часі вона щелучилася з агапою, тобтобратолюбною гостиною, щосуперечилодухові посту. Крім того, святуЛітургіювважали за радіснетаїнство, тому їївідправ­лялилише в суботу й неділю. В иншіднітижня, щобдативірнимнагодуприйнятисвятепричастя, святуЛітургіюзамінювалиинши­мибогослуженнями, з яких з часом розвинуласяЛітургіяПеред­освяченихДарів. Вона не є Літургією у прямому значенні слова, бо не маєосвячення, церадшевечірня, злученазі святим причастям, хлібякогобув уже перед тимосвячений. Звідси й назваЛітургії.

Лаодикейський Собор (канон 364) приписує: "Не можна в 40-цю приноситисвятийХліб (тобтоправитисвятуЛітургію), крімсуботи і дня воскресного" {Правило 49). Трульський собор (692 р. )постановляє: "В усіднісвятої 40-ці, крімсуботи й неділі і празникаБлаговіщення, треба правитиЛітургіюПередосвяченихДарів" (Правило 52).

Коли ж помалу остигла перша християнськаревність і скасо­ванозвичайщоденного й частого святого причастя, то 40-ця стала також часом приготування до гідного пасхального святого причастя.

Посні проповіді

Колись вірні в часі 40-ці бували в церкві на відправахнавіть по два рази денно. Під час відправвиголошувалипроповіді. СвятийВасилій Великий під час одного посноготижня дав у 9 гоміліяхгарнийвиклад про Шестиднев(про шістьднівствореннясвіту). Вінтодіпроповідував два рази денно, вранці й увечері. Від ньогомаємотакождвігарні науки про значення й користь посту.

ПРАКТИКА СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ

"Початок посту — це час покаяння, це день спа­сення. Душе, чувай і зачини входи похотей, взираючи до Бога"

(Канон утреніпершогопонеділка посту).

Великий піст — це для кожного християнина час духовноїборотьби, у якійберуть участь і душа, й тіло. Душа бере участь через ревну молитву й розважання, через чування над змислами, практику чеснот і добрихділ. Цевнутрішнєнаставленнядушіпроявляєтьсяназовні через піст і покутніділанашоготіла. Без умертвленнятіла нема духовного посту. "Наскількивідіймештілу, — кажесвятийВасилій Великий, — настількидодасисвоїйдушіблиску духовного здоров'я. Бо не збільшеннямсили в нашомутілі, а витривалістюдуші й терпеливістю в прикрихдосвідахздобуваємо силу протиневидимихворогів" (Про піст, І).

Традиційна практика посту в Церквівідбуваєтьсядвома спосо­бами: або через повнеутримання від усякоїїди й пиття до якогосьозначеного часу, і це є властивийпіст, або через відмову від деякихстрав без огляду на час їди, щозвемоабстиненцією.

Після того, що ми сказали вже про розвій, тривалість і мету Великого посту, вартосказатидещо про сам спосіб посту.

ПЕРВІСНИЙ ПІСТ

Первісно, як щодо часу тривання, так і щодо способу і прак­тики Великого посту не булоякоїсьозначеноїнормичиприписів Церкви. Усе залежало від доброїволівірних, тому постилипо-різному. Історик Сократ (к. 379-440) так говорить про спосіб посту в його час: "Розбіжністьполягає не тільки в числіпоснихднів, але й розумінніздержливости від страв. Тому щоодніутримуються від їдирізнихтварин, другі з усіхживихстворіньїдятьтількирибу, а инші разом з рибоюїдять і птиць, кажучи, щоптиці, за словами Мойсея, такожпостали з води. Одні не їдятьнавітьовочів і яєць, другіживлятьсятільки сухим хлібом, деякі і того не приймають, а щеиншіпостять до 9-ої години (це 3-тя година пополудні) і потімїдятьусякустраву" (Історія Церкви, V, 22).

Останні слова Сократа свідчать, щоістотним у пості за йогочасів не був вид страв, а тривалістьповногоутримання від їди. Иншими словами: важливим у постібуло те, щопротягом дня їлитільки один раз, звичайно по 3-ій годиніпополудніабопісля заходу сонця. "До вечорачекаєш без їди, — говорить святийВасилій Великий, — а цілий день пересиджуєш у суді" (Про піст, І). А святийЙоанЗолотоустийкаже: "Ніхто з нас не буде думати, що одного утримання від їжі до вечоравистачить нам для спасення" (На Книгу Буттягомілія, 4).

У монастирях, де цілийрікприймали поживу тільки раз на день, у 40-цю монахи не їли й по кількаднів. ПаломницяСильвія (IV ст. ) говорить про єрусалимськихмонахів, деякі з яких у 40-цю, "прийнявши поживу післяЛітургії в неділю, не їдять аж до суботи" (§ 28).

ЗДЕРЖЛИВІСТЬ-АБСТИНЕНЦІЯ ВІД ДЕЯКИХ СТРАВ

По цілоденномупостіпервісновірніїливвечеріусякустраву. Та вжедесь у V ст. входить у звичайобмеженняі щодо роду страв.

Цесталосяпідвпливом практики пустинників-монахів, які не тількиприймали поживу один раз на день, але такожобмежували і видистрав. Звичайнаїда в пустинників — цехліб, вода й овочі. ПаломницяСильвіякаже у своїхспоминах, щоєрусалимські мона­хи в часі 40-ці "не їдятьнікришкихліба, ніоливи, ніовочів, а тільки воду і трохимучної юшки" (§ 28). Помалу така суха їдамонахівстаєзагальною і серед мирян під час 40-ці. Лаодикейський Собор (к. 364) наказує: "Через усю 40-цю поститизі сухою їдою ("сухояденієм")" (Правило 50).

СУБОТИ Й НЕДІЛІ В ПОСТІ

У СхіднійЦерквісуботи й неділі в пості не вважаютьсяпосни­ми днями, у цідні нема повноївідмови від їди до означеного часу, але і в тідні з часом стали їститількиозначенівиди поживи, як хліб, овочі, риба, подекуди й молоко. Це значить, що в суботу й неділю не було посту, але булаабстиненція.

Київський митрополит Георгійдозволяє в часі 40-ці всім миря­нам в суботу й неділювживатирибутільки два рази денно. (Біле­ческій Устав, § 7). Львівський Синод (1891), говорячи про 40-цю,зазначає: "щопіслятеперішньогозвичаю народу, такожсуботи й неділі яко посніднізаховуються" (Титул, XI). А звертаючиувагу на різницюміжстислим постом і здержливістю, Собор каже: "Од­наче в тійсправі треба пам'ятати про звичай і потребу місцевос­тей" (Титул, XI).

ВЕЛИКИЙ ПІСТ У НАШІЙ ЦЕРКВІ

У нашомународісвятий Великий пістзавждидужешанували і строго йогодотримувалися. Київський митрополит Георгій (1072-1073) наказуєтакийпіст у 40-цю: "Першоготижня посту: суха їда ("сухояденіє"), цебтохліб, вода й овочі, раз на день й нічого не пити. В иншітижні посту — понеділок, середу й п'ятницю: суха їда раз на день; у вівторок і четвер: каша (сочевиця) з олією оливковою або маковою раз на день; в суботу й неділю: риба два рази денно, на празникБлаговіщення: риба (Білеческій Устав, § 7).

СвятийТеодосійПечерський (к. 1035-1074) у своємуКиєво-Печерськомумонастирі, йдучи за правилами святого Теодора Сту­дита, запровадивтакийпіст: упродовж шести перших тижнів посту 40-ці: їда раз на день, а саме, першоготижня: суха їда (хліб і овочі). В иншіп'ятьтижнів у середу й п'ятницю — як першоготижня, а в иншідні — ярина і каша без оливи. Першоготижня посту, а потім у середи й п'ятниціиншихтижнів не дозволено булопити вина, хібахворим і старим. Замість вина на той час готувалиокремийнапій з перцю, кмину й анису. У днідальшихтижнів дозволялось по однійсклянці вина. У суботи й неділі дозволялось їсти два рази на день і пити вино. У Страснийтижденьпістщестрогіший.

НашіСобори, спочаткуЗамойський (1720), а потімЛьвівський (1891) злагіднилидещо той колись дуже строгий піст у нашомународі. Замойський Синод дозволив споживаннянабілупід час 40-ці. У ційсправівін дав такийприпис:

"Почавши від понеділка по неділісиропусній до дня святої Пас­хи і перед тим постом один тижденьтільки з набілом" (Титул, XVI).

Львівський Синод, крімнабілу, у часі 40-ці дозволяєтакож у деякі днім'ясні страви підумовоюпроказанняпевнихмолитов.

Найбільшезлагідненнявсіхпостів у цілійКатолицькійЦерквіприйшлопісля Другого Ватиканського Собору. Йдучи за вказівкамицього Собору, українськікатолицькієпископи разом з ВерховнимАрхиєпископом Йосифом одобрили для нашої Церкви злагідненнявсіхпостів, і 40-ці також. З окремої постанови про піст, яку видавВерховнийАрхиєпископ Йосиф 1966 року, виходить, щотепернашівірнізобов'язаніутримуватися від м'яса в усіп'ятниціцілого року, а в часі 40-ці, крім того, ще в перший день посту і Великуп'ятницювідмовлятися від м'яса й набілу.

Поза тимця постанова пригадуєвсімвірним про постійнийобов'язокмолитви, аскези та плекання духовного життя. "Нехай цівеликіполекші, — сказано вкінцізгаданої постанови, — будутьодночасно і сильною спонукою та заохотою до покаяння та оми­наннягріхів і ображування Бога. Нехай пам'ятаютьвірніхрис­тияни, що в родині, в якій затихла молитва й заникла практика посту, а навітьзабутапам'ять на нього, ледвечищеживехрис­тиянський дух. Тому злагідненіпости нехай скріплятьревність у молитві, у розважанні і богослужбах, у даваннімилостині, у праці і в частихсвятихсповідях і святихпричастях" (Благовісник, Рік II, Кн. 2-4).